Адреса: Росія, Нижегородська область, Нижній Новгород, вулиця Почаінская, 27
Дата побудови: кінець XVII століття
координати: 56 ° 19'31.6 "N 43 ° 59'42.4" E
зміст:
Найстаріший пам'ятник міський цивільної архітектури був зведений в XVII столітті. Існує історичне переказ, що саме тут зупинявся цар Петро I, коли в перший раз відвідав місто на Волзі. Завдяки двоповерхового білокамінному дому, ми можемо зрозуміти, як виглядало багате купецьке житло на Нижегородському посаді.
Загальний вигляд Будиночка Петра I
Петро I в Нижньому Новгороді
Молодий російський государ Петро I вперше приїхав в місто в середині травня 1695 року. Це сталося, коли він прямував в Азовський похід. Разом з государем на дерев'яних стругах до міста припливли солдати, що супроводжували перевозяться артилерію. А основна армія йшла пішим порядком.
Негода змусила царя пробути в місті довше запланованого, і Петро I прожив в Нижньому Новгороді цілий тиждень. В цей час гармати з коломенських стругів перевантажили на дев'ять паузки, пристосованих для плавання по Волзі. Сталося це тому, що в кінці весни вода в річці була ще високою, і плисти з важким вантажем на невеликих судах цар вважав досить ризикованим. Крім того, в місті російська армія поповнила запаси провіанту.
Хоча історія перебування царя в Нижньому Новгороді відома досить докладна, не залишилося жодного документального свідчення, в якому саме будинку він жив. Вважається, що це були кам'яні палати, що належали нижегородському купцеві Юхиму Чатигіну.
Другий раз російський цар відвідав Нижній Новгород навесні 1722 року, коли вирушав у військовий похід на Персію. Цього разу він зупинявся у місцевого купця Якова Пушнікова.
У 1838 році білокам'яна будівля - будинок Чатигіна малювали російські художники брати Никанор Григорович і Григорій Григорович Чернецова. Їх малюнок став першим зображенням архітектурної пам'ятки.
Вид на південно-східний фасад будівлі
Історія купецьких палат Чатигіна
У другій половині XVII століття зведення кам'яної будівлі коштувало дуже дорого. Воно обходилося приблизно в 15 разів дорожче дерев'яного. І навіть з урахуванням того, що в селах і містах пожежі були частим явищем, будівництво кам'яного житла було не вигідним. Саме тому збереглося так мало цивільних будівель, зведених до початку XVIII століття. У наші дні в російських містах і селищах можна зустріти не більше п'яти десятків подібних будівель.
Точна дата спорудження будиночка Петра I не відома. Імовірно це відбулося в 1680-і роки. Білокам'яні палати звели з большемерного цегли і поштукатурити білим вапном. Виглядали вони багато, солідно і нарядно. Спочатку до будинку з північної сторони примикала дерев'яна галерея. І сходи, що з'єднує поверхи, перебувала в цій прибудові.
На початку XVIII століття будовою володіли купці Докукін, а пізніше власники будівлі часто змінювалися. У 1840-і роки в будинку знаходився винний склад. Путівник, виданий в середині XIX століття, інформував гостей міста, що кам'яною будівлею володів якийсь пан Польц, а з 1865 року - його вдова, яка здавала приміщення під пивний склад.
Через 20 років, завдяки новій господині - нижегородської міщанці Рахіль Шприц, в будівлі відкрився нічліжний будинок для бродяг. Відомого нижегородського громадського діяча і письменника Олександра Серафимовича Гаціского обурив цей факт, і він став домагатися викупу історичної будівлі містом. Це сталося в 1888 році. За будинок було сплачено 10 000 рублів, які виділив нижегородський купець Микола Олександрович Бугров, і новим власником будівлі стала вчена архівна комісія Нижегородської губернії.
Головний вхід в будівлю
Старовинний будинок відреставрували під керівництвом губернського інженера Миколи Павловича Іванова. На ремонт будівлі і облаштування внутрішніх приміщень міська влада витратила 5 тисяч рублів, зібрані від приватних благодійників. Із західного боку до будинку прибудували ганок «в російській стилі», виконане в традиціях допетрівською архітектури. На ньому будівельники розмістили поліхромні кахлі, зняті з давньої Сергіївської церкви. Були розтесано старі вікна і прорубані нові. Зроблені з різьбленого каменю наличники збили і замінили на гіпсові деталі. В результаті, не дивлячись на всі старання, зовнішній вигляд пам'ятника архітектури значно спотворили.
У 1895 році всередині будівлі відкрили історичну експозицію, яка складалася з 1 359 предметів. Тут можна було побачити артефакти, знайдені під час археологічних розкопок, стародавні зброю, обладунки, монети, домашнє начиння, картини, а також церковні цінності. Однак, цей музей проіснував недовго і незабаром його перевели в Дмитрівську вежу Нижегородського кремля. А в білокам'яних палатах залишили сховище старожитностей і відкрили безкоштовну бібліотеку-читальню для всіх бажаючих.
Але незабаром читальню закрили, і до революційних подій 1917 року в будинку розміщувалися навчальні класи міського річкового училища. Потім всередині історичної будівлі жило кілька сімей ніжегородцев. У 1970-ті роки тут провели масштабну реставрацію, зберігши прибудоване в XIX столітті ганок. Керував роботами відомий в місті архітектор-реставратор С.Л. Агафонов.
З 1973 року в білокам'яних палатах розміщувалося місцеве відділення товариства охорони пам'яток. Потім в будівлі знаходилися бар і реставраційний центр.
Вид на південно-західний фасад будівлі
Сучасний стан будівлі і режим відвідування
Білокам'яні палати - це двоповерховий будинок з двома світлиця, в плані нагадує букву «г». Кожну кімнату перекриває зімкнутий звід. Під будовою знаходяться просторі підвальні приміщення, куди прокладений спуск-пандус. Вікна на кожному поверсі декоровані багатопрофільними кілевіднимі лиштвами.
З півночі фундамент масивної будівлі укріплений цегляною підпірною стіною. В середині 1990-х років на стіні будівлі закріпили пам'ятний знак - горельєф, на якому зображений Петро I. З 2008 року будинок має статус об'єкта культурної спадщини. До кінця 2015 року його капітально відреставрували. Всередині історичної будівлі можна побачити кахельну піч XVIII століття, чавунні сходи і старовинний ліпний декор.
Як дістатися
Білокам'яні палати знаходяться в центрі міста, в будинку 27 по Почаінской вулиці. До історичної будівлі можна під'їхати на трамваях (зупинка «Вулиця Добролюбова»).
